Наші автори

Переглянути усе
Jennifer Benson Schuldt

Дженніфер Бенсон Шульдт

Дженніфер Бенсон Шульдт почала професіональну письменницьку діяльність в 1997 році, коли закінчила університет у Седарвіллі і розпочала кар’єру технічного автора. Наразі вона працює авторкою і блоггером для “Наша Щоденна Подорож” і також пише статті для “Хліб Наш Насущний” . Дженніфер живе з чоловіком Бобом і двома дітьми в передмісті Чикаго. В час, вільний від писанини та домашньої праці, вона полюбляє малювати, читати вірші й художні книжки і ходити на прогулянки зі своєю сім’єю.

Один із її улюблених біблійних віршів – Михея 6:8: “Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно” (Мих. 6:8).

Статті Дженніфер Бенсон Шульдт

Час наодинці з Богом

Це був доволі метушливий ранок. Віруючі готували нашу невеличку церковну залу, а я їм допомагала. Поруч щебетали й гуляли маленькі діти. Було так багато руху, що в залі стало душно і я прочинила вхідні двері. Один маленький хлопчик, побачивши це, зрозумів, що має шанс вислизнути, поки його ніхто не бачить. Малюк навшпиньки попрямував до дверей. Я уважно слідкувала за ним і не здивувалась, що він потрапив прямо до рук свого батька у сусідній кімнаті.

Жити у світлі

То був темний ранок. Небо вкрили низькі, металевого кольору хмари. Хмарність була така густа, що я змушена була для читання книги включити світло. Але не встигла я вмоститися, як кімната несподівано заповнилась світлом. Глянувши у напрямку вікна, я побачила, що вітер відігнав хмари на схід, і на чистім небі засяяло сонечко.

“А тепер разом!”

Коли Ніколас Тейлор намагався в місті Перт (Австралія) сісти у приміський поїзд, його нога застрягла між платформою та вагоном. Хлопці зі служби безпеки намагалися звільнити його ногу, але марно. Тоді вони скоординували зусилля майже 50 пасажирів. Всі вишикувались уздовж вагону і на рахунок “три” з усіх сил натиснули на вагон. Така взаємодія дала свої результати – натовп зумів відхилити вагон достатньо, щоб визволити з пастки ногу Тейлора.

Сила й ніжність

Ролі – це величезний пес із міцними м’язами, товстим хутровим покровом і вагою 45 кг! Та не зважаючи на свій загрозливий вид, Ролі чудово контактує з людьми. Власник водить його в лікарні та будинки престарілих, щоб люди посміхались.

Біжи до Мене!

Під час прогулянки парком я з двома своїми дітьми натикнулась на двох собак без поводків. Господар собак, здавалось, навіть не помічав, що один з них почав лякати мого сина. Мій малюк крикнув йому “киш”, але це не допомогло. Пес ще більше почав його турбувати.

Зміни та свобода вибору

Коли мій син отримав у подарунок маленького робота, то бавився тим, що програмував його на виконання різних простих дій. Він “змушував” робота ходити вперед, зупинятись, йти назад. Іграшка навіть могла вимовляти запрограмовані фрази. Робот робив точно все те, що мій син наказував йому робити. Він не мав вибору.

На все життя

Кейд Поуп – 12-річний хлопець із Оклахоми – написав від руки 32 листи, що були адресовані власникам кожної команди Національної Футбольної Ліги США. Кейд написав: “Я і вся моя родина дуже любимо футбол. Ми проглядаємо кожну гру щотижня… Я хочу вибрати команду Національної ліги, щоб уболівати за неї все своє життя!”

Славимо й просимо

Служіння “Важкий підліток”, що допомагає дітям з неблагополучних сімей, розпочалось у місті Нью-Йорк і стало результатом радикального посвячення молитві. Засновник цього служіння Давид Вілкерсон продав свій телевізор і почав витрачати на молитву ті дві години, що колись витрачав на перегляд телепрограм. За кілька місяців він не лише пізнав глибини молитовного життя, але й навчився балансу між прославленням Бога і проханнями.

Поплавок виживання

Сонячне світло відображалось у воді басейну, біля якого я стояла. Я почула, як інструктор навчав одного вихованця, що знаходився у воді досить довго. Він сказав: “Здається, ти вже втомився триматися на воді. Коли відчуєш на глибині, що нема сили, скористайся прийомом, що зветься поплавком виживання”.

Інколи життєві ситуації вимагають від нас стільки розумових, фізичних і моральних сил, що ми почуваємося…

Школа і благодать

Якось мій син прийшов зі школи і протягнув мені аркуш паперу. Його очі блищали від радості. То був тест з математики, на якому червоною пастою було виведено 100%. Коли ми розглядали тест, син розповів, що залишалось ще три питання, коли вчителька сказала, що час скінчився. Спантеличена, я спитала сина, як же йому вдалося отримати максимальний бал. “Вчителька явила мені благодать,…